Ось так мої вихованці пишуть про свою першу вчительку               

Дитина і книга...

Колос і проміння...

Чи є шо коаше на святій землі?

Яке ж нас жде багате колосіння, коли v нас такі учителі!

Наталіє Володимирівно, моя перша вчителько! Найпалкіші почуття, найшжншп слова, найкраші квіти хочеться подарувати Вам. Впродовж кількох років Ви намагались пришепити мені свій красивий політ думки, свою безмежну любов до людей, до життя, свої високі поривання душі!

У вас було багато нас. гамірливих бешкетників, і ми добре відчували, як у вашій добрій душі одночасно жили воркітливий голубок і ніжна лагідна голубка. Пригадую, як ви таємничо сідали за стіл, розгортали підручник, немов чарівний сувій і водили нас по рідній землі, зазирали в глибини шахт і безодні морів, піднімалися з нами до зірок. Ви влили в наш мозок тверду мужність, а в серпе - чутливість до всього прекрасного. Хіба ж не ви. Наталіє Володимирівно, показували нам. де мостять свої гнізда сороки, де вирила свою нору лисиця, де в травні найбільше конвалій? Як же приємно було Вам в цьому допомагати!

Хіба ж не з Вами ми мандрували безмежними просторами нашої батьківщини? Ви вчили нас вслухуватись в мелодійне щебетання птахів, милуватися красою кожної квіточки, кожного листочка, берегти пшеничне колосся. Ви розповідали, шо цей колосочок скоро перетвориться на духмяну паляницю. Я тоді ще не могла збагнути: як це?Але віоила Вам. ні на хвилинку не сумнівалася у правдивості Ваших слів. І зараз розумію, якими глибоко - важливими, життєво мудрими і безмежно цінними були ваші слова і дії

Пролітають дні, тижні, місяці, а ваш чарівний образ все стоїть перед очима і спонукає творити лише Добро. Я гордо і бережно несу у своєму серці жаринку з вашої палкої щирої душі. Вірю в те, що вона розгориться в багаття, від якого хоч трішечки стане тепліше на нашій планеті.

Скороход Єлизавета