ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ

Організація диференційованої роботи з учнями на уроках української мови

Найгірші хвилини в житті вчителя – це ті миті, коли наразі переконуєшся в марності своєї праці, коли після уроку, насиченому проблемними питаннями, цікавими текстами, різноманітними видами робіт, раптом стикаєшся з сумним, а інколи й лютим поглядом хлопця, який так нічого й не зрозумів з твого (такого ясного й цікавого,на твій погляд) пояснення, що даремно просидів за партою 45 хвилин. Ні, він не відволікався, він навіть намагався писати разом з усіма, але тягар відставання настільки великий, і провалля між ним та іншими все збільшується. І нарешті настає та мить, коли учень лише присутній на уроці, ніяк не бере участі в процесі навчання. Щодня декілька годин без думки, без справи, день у день, місяць у місяць – за декілька років наслідок відомий: виросла людина, яка не любить і не вміє працювати, бо шкільні уроки стали для нього уроками бездіяльності. Що ця проблема встала перед нами сповна, знає кожний досвідчений вчитель. Вже у початкових класах педагог має справу з різними навчальними можливостями дітей – наскільки ускладнюється навчальна програма, настільки збільшується відстань, і вже у 6-7 класах інколи стає практично не подоланою. Епізодична допомога таким учням, організація додаткових занять після уроків збільшують навчальне навантаження школярів,які нездужають основну, викликають у них протест, створюючи інколи конфліктні ситуації, але ,на жаль, не дає позитивних наслідків. Якщо ж, орієнтуючись на слабких учнів, відмовитися від проблемного методу навчання, працювати на матеріалі середньої складності (як це коли-не-коли пропонують), це призведе до зниження рівня викладання, штучного гальмування пізнавальних здібностей учнів.

Не видається вірним й шлях створення для слабких учнів окремих класів. Низьке інтелектуальне тло такого класу, відсутність яскравих зразків учнівського мовлення навіть при посиленні індивідуальної роботи,безперечно, позначиться на їхньому загальному розвиткові. Що ж робити?

Мені здається, можливим рішенням цієї проблеми є організація диференційованої роботи з учнями безпосередньо на уроці. Це потребує попереднього розподілу учнів на групи (варіанти) за рівнями здатності до навчання. Принципи такого поділу детально розглянуті в роботі Т.К.Донської.( Донская Т.К. Дифференцированная работа с учащимися на уроках русского языка.-Л.,1979.)

У своїй практичній роботі я розділяю учнів на три основні групи:

А варіант – діти з стійким високим рівнем навчальних досягнень, що мають достатній фонд знань, високий рівень пізнавальної активності, розвинуті позитивні якості розуму: абстрагування, узагальнення, рухливість розумової діяльності. Вони значно менше, ніж інші, втомлюються від активної , напруженої розумової праці, мають високий рівень самостійності. Тому, коли працюють з ними, необхідно передбачити ретельнішу організацію їх навчальної діяльності, добір завдань підвищеної складності, що відповідає їх високим пізнавальним можливостям. Особливої уваги потребує виховання в цій групі учнів працелюбності та високої вимогливості до наслідків своєї роботи.

Б варіант – школярі з середніми навчальними можливостями. Під час роботи з цією групою головну увагу необхідно приділити розвиткові їх пізнавальної активності, участі у вирішенні проблемної ситуації (інколи з тактовною допомогою вчителя), вихованню самостійності та впевненості у своїх пізнавальних можливостях. Необхідно постійно створювати умови для просування в розвитку цієї групи дітей та поступового переходу частини з них на роботу за А варіантом.

Значну складність для вчителя під час підготовки до диференційованої роботи являє третя група школярів (В) – дітей з низьким (та близьким до нього) рівнем навчальних досягнень.

За твердженням психолога З.І. Калмикової, в основі відставання дітей у навчанні лежить розбіжність «вимог, що висуваються до пізнавальної діяльності школярів, та реально досягнутим ними рівнем розумового розвитку»( Калмыкова З.И. Проблема преодаления неуспеваемости глазами психолога.-М., 1982.)

Причини, що породжують відставання, різноманітні. Проте для диференційованої роботи необхідно з’ясувати провідну, яка веде до стійкого пониження навчальних досягнень. У роботі Калмикової З.І. « Проблема преодаления неуспеваемости глазами психолога» розглядаються два типи учнів , що мають низький рівень досягнень: до першого належать діти, наскрізною причиною відставання яких є бідний фонд знань, який породжено різноманітними причинами – педагогічно занедбані школярі. Ці діти потребують більшої уваги та контролю, систематичної роботи щодо подолання «білих плям», посильного залучення до активної пізнавальної діяльності. Систематична робота з ними допомагає частині дітей перейти на роботу за варіантом Б.

До другого типу відносяться школярі, відставання яких викликане в першу чергу несприятливими для пізнавальної діяльності якостями розуму: поверховість, інертність, нестійкість, несвідомість розумової діяльності. Робота з такими дітьми являє для вчителя найбільшу складність. На нашу думку, головне завдання тут – не збільшувати тренувальні вправи, а розвивати розумові здібності цих учнів. Необхідно постійно вчити їх порівнювати явища, знаходити спільні й відмінні ознаки, співставляти, узагальнювати, виділяти головне.

Під час пояснення матеріалу необхідно надавати зразок міркування, опори, користуючись якими дитина зможе його повторити.

В роботі з цими учнями ми широко використовуємо письмові інструкції – алгоритми, зразки міркувань, таблиці – нагадування. Для розвитку мовлення цих школярів необхідні постійні вправи в усних зв’язних висловлюваннях. Робота за варіантами надає вчителю для цього значно більше можливостей.

Учні В варіанта, користуючись даним планом, схемою, опорними таблицями, допомогою вчителя, можуть оволодівати такою складною для них діяльністю і не викликати роздратування в тієї частини класу , що зайнята іншою роботою, не забирати час від загальної роботи класу.

Систематична робота з такими учнями змусили мене по-іншому подивитися на деякі традиційні пояснення правил орфографії. Велика кількість операцій, яку необхідно провести за короткий час , лякає їх і під час заганяє в глухий кут. Так, багато помилок припускають ці учні під час написання складних слів. Працюючи над темою «Написання складних прикметників разом і через дефіс» у 6-му класі, створюємо умови для усвідомлення теоретичного матеріалу в процесі виконання практичних диференційованих завдань:

А: на картці (Працюють в групі; те, що потрібне, записують на

дошці).

Відновити складні прикметники, що означають проміжні сторони світу, а також інші географічні назви. Пояснити їх правопис.

Південь, схід; південь, захід; Західна Європа; північ, захід; Середня Азія; Східна Україна;.північ, схід; Західна Україна.

Дослідити, чому складні прикметники південно-східний пишеться через дефіс, а південноукраїнський - разом. Свою думку обґрунтувати за допомогою правила.

Пояснити вживання великої і малої літери у словосполученні Південно-Східна Азія, північно-східний вітер. Навести власні приклади.

Б: працюють за підручником самостійно, впр.223 (Спишіть речення,розкриваючи дужки. Поясніть орфограми).

В (разом з вчителем): утворити складні прикметники, записавши їх у 2 колонки. (Додається алгоритм, що демонструється на мультимедійному екрані та роздається кожному учню в роздрукованому вигляді. Слова демонструються на окремих аркушах.)

Народний і визвольний; народне господарство;, народний і державний; народна розмова; народний обряд; народний і масовий; народний і міфологічний.

Алгоритм

Слово утворене від словосполучення?
Так.	Ні.
Пиши разом.	Міркуй далі.
Перша частина вказує на сторону світу?
Так.	Ні.
Пиши разом.	Міркуй далі.
Першою частиною є число, що пишеться літерами?
Так.	Ні.
Пиши разом.	Міркуй далі.
Між словами можна вставити і?
	Так.
	Пиши через дефіс.
Прикметник позначає назву проміжних частин світу?
	Так.
	Пиши через дефіс.
Першою частиною є число, що пишеться цифрами?
	Так.
	Пиши через дефіс.

Робота за варіантами на уроці викликає сумніви у багатьох вчителів, які стверджують, що це негативно позначиться на самооцінці учнів, погіршить стан учнів, що мають низький рівень досягнень, або призведе до інших небажаних наслідків. Проте й без виділення в окремі групи діти добре розуміють, які вони мають успіхи, порівнюють свої досягнення з результатами однокласників. Робота за варіантами допомагає їм набути віру у свої сили, залучаю до посильної пізнавальної діяльності всіх школярів.

Однак для успішного здійснення диференційованої роботи необхідно, як видається, дотримуватися таких умов:

1. Між вчителем та класним колективом повинна існувати атмосфера співробітництва та довіри.
2. Постійна увага повинна приділятися колективній роботі всіх вариантів, необхідно підкреслювати роль роботи кожного варіанта у розв’язанні спільного пізнавального завдання.
3. Вчитель повинен уважно слідкувати за ростом учнів, помічати будь-яке просування в їхньому інтелектуальному розвитку( навіть найменшому), своєчасно переводити учнів з однієї групи до іншої.
4. Школярі повинні брати участь у позакласній роботі, що сприяє їх самоствердженню, допомагає проявити себе у будь-яких сферах діяльності.

Серйозних позитивних результатів від диференційованого навчання можна очікувати лише після систематичної роботи протягом декільох років. Вона потребує від вчителя такту. Терпіння. Уваги до внутрішнього світу дитини. У вчителів, що починають до диференційованої роботи, під час виникають сумніви, чи не заважає учням А та Б варіантів робота вчителя з В варіантом. Досвід показує, що під час систематичної диференційованої роботи учні швидко звикають до такого методу проведення уроків, зосереджуються на отриманому завданні, у них швидше розвивається стійка увага, формуються навички самостійної роботи.

Диференціація може здійснюватися за обсягом та змістом роботи, прийомам і рівнем самостійності, під час повторення, закріплення та ( за певних умов) під час пояснення нового матеріалу. У будь-якому випадку перед учнями ставиться спільне єдине пізнавальне завдання, до розв’язання якого вони йдуть тим шляхом, що відповідає їх пізнавальним можливостям на даному етапі. Але всі контрольні роботи (у тому числі підсумкові роботи з розвитку мовлення) проводяться єдині для всіх варіантів.

Взаємодія диференційованої та загальної роботи груп на уроці може бути різною. Схематично один з видів таких уроків може виглядати так:

1	Спільна постановка завдання
2	А варіант	Б варіант	В варіант	Диференційоване повторення необхідного матеріалу
3	Спільне пояснення нового матеріалу з опорою на повторення
4	А варіант	Б варіант	В варіант	Диференційоване закріплення (повторне пояснення для В варіанта у разі необхідності)
5	А варіант	Б варіант	В варіант	Перевірка роботи кожного варіанта за участю інших
6	Загальна перевірка результатів засвоєння матеріалу
7	А варіант	Б варіант	В варіант	Диференційоване домашнє завдання

Цій схемі відповідає наведений нижче урок на тему

Якісні, відносні, та присвійні прикметники. Повні й короткі форми прикметників

Мета: створювати умови для вдосконалення навичок розрізнення прикметників, визначення їх граматичних ознак; вчити розрізняти якісні, відносні та присвійні прикметники, визначати повну (стягнену й нестягнену) та коротку форми; розвивати усне й писемне мовлення, стимулюючи використання прикметників у прямому та переносному значенні, утворювати антонімічні пари; розвивати логічне мислення, виховувати дружелюбне ставлення один до одного.

Обладнання: мультимедійне обладнання. Підручник.

Хід уроку

1. Актуалізація опорних знань.

Прочитайте тему уроку й скажіть, яке завдання стоїть сьогодні перед нами?

• На наступному уроці ми поглибимо знання про граматичні форми якісних прикметників, а сьогоднішній матеріал виходить з теми. Яку ми розглядали на минулому уроці. Пригадайте, що ми вчили? У кожного варіанта на сьогодні (як завжди) було своє домашнє завдання. Перевіримо творчу роботу А варіанта з завданнями для інших.

Перевірка домашнього завдання.

А – читають творчі роботи за картиною К. Білокур «Квіти за тином»

Завдання Б варіанту

Виписати з творів, які ви будете слухати, прикметники разом з іменниками, визначити рід,число та відмінок прикметника.

В варіант

Гра «Мовні обрахунки»: порахувати, скільки прикметників було вжито у творчих роботах.

Висновки:

В – робить висновок про частоту вживання прикметників у мовленні.

• На якій особливості прикметника наголошує письменник Д.Білоус? Б: Які граматичні ознаки прикметника тісно пов’язані з іменником?

Визначають рід, число, відмінок прикметників.

• Дайте визначення прикметника як частини мови.
• Що ми називаємо частинами мови?
• Які специфічні морфологічні ознаки має прикметник

2. Робота над темою уроку.

Ми переходимо до більш детального ознайомлення з групами прикметників за значенням та формами прикметників. Прочитайте текст спочатку мовчки, потім виразно вголос. Знайдіть у ньому прикметники. Чи відрізняються деякі форми прикметників, вжитих у тексті, від тих, які ми вживаємо у сучасному мовленні?

• Ти вулиця, ти широкая!

Чому трава не зеленая?

• Як же ж мені та зеленій бути,

Коли мене свині зрили

І дівчата походили

Жовтенькими чобітками,

Червоними підковками.

(«З кн. «Календарно-обрядові пісні»)

Текст	Сучасне мовлення
Вулиця широкая Трава зеленая	Вулиця широка Трава зелена

Такі форми прикметників називаються повними. (ст.75 підручника). Повні форми змінюються за відмінками. Вони бувають стягнені й нестягнені. Стягнені форми мають прикметники чоловічого, жіночого, середнього роду в усіх відмінках однини і множини. Н. та Зн. відмінки жіночого та середнього роду однини та Н. та Зн. відмінки множини мають стягнену форму, яка є нормою в сучасній українській літературній мові. Короткі ж форми зберіглися лише від нечисленої групи якісних прикметників у Н. та Зн. відмінках однини.

Давайте подивимося, де вживаються такі форми прикметників.

Впр. 161. Працюємо за варіантами.

Записати словосполучення у 2 стовпчики: які використовуються у художньому та науковому стилях. (До вправи є ключ.) – повністю за підручником –Б.

А – де можливо утворіть короткі форми, складіть речення з прикметниками у короткій формі.

В – працюємо разом: прочитати,визначити рід, число; виділити закінчення. Пояснити, стягнена чи нестягнена повна форма прикметника. Заповнимо таблицю: «Закінчення іменників стягненої та нестягненої форми у Н.В.»

Нестягнена форма			Стягнена форма
Однина	Жіночий	-ая
	середній	-еє
множина	-ії		-і

Висновки:

В – у прикметників нестягненої форми у Н.в. одн. жіночого роду закінчення –ая, середнього – еє; у множині – ії; в стягненій формі закінчення у множині –і.

Стягнені форми утворилися в давній мові від злиття закінчення давнього вказівного займенника із закінченням коротких прикметників.

Б- Читають ключ «колядка»,»веснянка»: нестягнені форми вживаються у художньому мовленні, а стягнені у науковому.

А – називають прикметники, від яких утворили коротку форму.

Повні нестягнені форми вживаються у поетичній мові, в народній творчості та в усному літературному мовленні. Наприклад, визначимо, які форми прикметників вжито у поетичному творі.

Ой сива та зозуленька.

Щедрий вечір, добрий вечір,

Добрим людям на здоров’я!

Усі сади та і облетіла,

А в одному та і не бувала.

А в тім саді три тереми:

А в першому – красне сонце,

А в другому – ясен місяць,

А в третьому – дрібні зірки.

Розминка: Гра «Топай, плескай» - на увагу.( Хто бажає!) На повні нестягнені -плескаємо, короткі - топаємо, повні стягнені – пропускаємо безшумно.

Славен світ, багряні гаї , зіронька вечірняя, дівчинонька вірная ,мила годинонька , степ повен, ясен вечір, сині ріки, добреє діло , срібен серпик, прехороша дівчина, зеленеє жито.

Доберіть до прикметників, що мають короткі форми, антоніми.

Красивий – потворний;

легкий – важкий;

ясний - тьмяний.

Тьмяний, -а, -е.1. Слабкий, неяскравий; який дає мало світла; сірий, пахмурий.2. Без блиску, матовий; мутний, непрозорий; позбавлений чіткості, невиразний.

Від яких з цих слів можна утворити іменники? (Ясність, легкість, красота.)

Прислівники, що відповідають на питання як? ( Ясно, легко, красиво.)

А чи можуть ознаки, названі словами «ясний», «легкий», «красивий» виявлятися в більшій або меншій мірі?

Ясніший, легший, красивіший.

Зараз ми за словами «ясний», «легкий», «красивий» визначали ознаки одної з груп прикметників. Ось вони:

Мають короткі форми:	красив, ясен.
Утворюють антонімічні пари:	красивий – потворний; легкий – важкий; ясний - тьмяний.
Утворюють іменники :	ясність, легкість, красота.
Утворюють прислівники :	ясно, легко, красиво.
Можуть виявляти ознаку в більшій або меншій мірі :	ясніший, легший, красивіший тощо.

Пригадайте матеріал минулого уроку, подивіться в підручник, таблиця на стор. 68 і скажіть, ознаки якої групи прикметників ми назвали.

Чи мають подібні ознаки прикметники інших груп – присвійні та відносні?

Які ознаки присвійних прикметників ми можемо виділити? (за підручником)

Відносні прикметники не мають ознак ні якісних , ні присвійних.

3. Вправи на закріплення за варіантами.

А-Напишіть міні твір(7-8 речень ) на тему: «Поміж лип і сосон заблукала осінь», вживаючи прикметники в прямому й переносному значеннях. Як називаються прикметники-означення, вжиті в переносному значенні?

Б – впр. 151. Завдання: Прочитайте й спишіть текст, вставляючи пропущені букви. Визначте тип і стиль мовлення. Виділіть прикметники, визначте їх групу.

В – разом: користуючись алгоритмом, визначаємо групу прикметників.

Алгоритм

	Чи може ознака, названа словом, виявлятися в більшій чи меншій мірі?
	Так.	Ні.
	або чи можна утворити коротку форму?
	Так.	Ні.
	або чи можна утворити іменник чи прислівник?
	Так.	Ні.
	або чи можна дібрати антонім?
	Так.	Ні.
	Якісний
	2. Поставте запитання
	Який?	Чий?
	Відносний	Присвійний

Червоний кетяг, залізний стовп, Олегів капелюх, солодке яблуко, братове слово, жайворонкова пісня, шкільний дзвоник, українська мова, блакитне небо, лисяча нора.

Висновки:

Прикметники

Якісні	Відносні	Присвійні
Червоний кетяг,	Залізний стовп,	Олегів капелюх,
солодке яблуко,	шкільний дзвоник,	братове слово,
блакитне небо.	українська мова.	жайворонкова пісня,
		лисяча нора.

Б – Художній, опис. Якісні прикметники: невеличкими (вікнами), сивих (брів), зеленими (шпичаками), зелене (пагіння), убогу (хатину).

Як називаються ці слова?(Епітети).

А – читають твори; прикметники , вжиті в переносному значенні переходять з однієї групи до іншої

4.Підсумок уроку за метою та діяльністю учнів. Оцінювання.

5. Д.З.А – продовжити роботу з творчими завданнями: визначити групу прикметників, вжитих у творах; Б – впр. 159, В – 160.